Мобілізація в Україні зазнала невдачі: як вдалося уникнути служби кільком мільйонам людей.
Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектора.
Як може одна держава одночасно йти в напрямку "нам потрібні солдати на фронт" і "давайте забронюємо всіх, кого можна — і особливо кого не можна"? Це ж безумство на межі дебілізму.
У нас є мобілізаційний резерв — наприклад, 5 млн людей (підрахунок "Texty.org.ua"). Ми щоденно його виснажуємо, зменшуємо — і робимо це цілеспрямовано і навмисно! Не подолали корупцію в МСЕК і ВВК — вважаємо, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші ЩОДЕННО отримують свідоцтво, що дозволяє їм не йти в армію. Не подолали корупцію в міграційній службі, в прикордонних службах — ще вважаємо сотні людей ЗА ДЕНЬ виїжджають (вибігають, випливають) і не повертаються.
Держава закрила півтора (а може і більше) мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як "критичну інфраструктуру". І ми прекрасно розуміємо, що більшість з них працює на підприємствах, які не є критичними в жодному тлумаченні цього терміна. Це магазини будматеріалів, це ігорний бізнес, це торгові мережі, це футбольні і не тільки клуби, чиї власники змогли "домовитися" — за гроші або на власних зв'язках. Скільки це з півтора мільйона заброньованих? Я не знаю.
В моєму "улюбленому" департаменті поліції охорони, про який я вже писав — 16 000 людей. На військовий лад — чотири бригади, всі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполіції, є воєнізована охорона "Укрзалізниці", є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки у самого держави. А ще вищеописані заброньовані приватні бізнеси в величезній кількості.
А ще ми впевнено йдемо курсом на "економічне бронювання" (читай — легальний "відкуп" від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми як держава системно робимо все, щоб якомога менше людей у країні навіть ТЕОРЕТИЧНО можна було б мобілізувати.
І одночасно ми витрачаємо колосальну енергію (і маємо величезний ріст дизморалі) через те, що тягнемо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно. І ще більш неефективно, враховуючи те, що держава розмовами про "економічне бронювання" і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати "варики пропетлять".
Тому що меседж від держави "за гроші в армію можна не ходити" звучить, мабуть, не тільки не вголос.
Держава повинна зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це в першу чергу МАКСИМАЛЬНЕ зняття броні і покарання тих, хто бронював за гроші. Це в ту ж першу чергу чітке заявлення про те, що ніякого економічного бронювання не буде. І — знову в першу чергу — максимально ефективна боротьба з корупцією скрізь, де за гроші скорочується наш мобілізаційний резерв.
Так, все це — в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики в світі з іншими кордонами України на політичній карті.
І це — в кращому випадку. В гіршому і карта, і світ обійдуться без нас.
Доповідь закінчено.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.