Читаючи стрічку новин, у мене (напевно, і у вас) складається враження, що світ повільно руйнується. Розсипається. Коливається. Знищується.
Коли я виходжу в матеріальну реальність, і особливо коли ми подорожуємо Україною, у мене виникає зовсім інше відчуття. Все стоїть. Пустило коріння. Має запас міцності. Сліплено мільйонами кроків піклування.
Ніхто нікуди не йде.
І тоді я дуже чітко розумію:
Росія не переможе нас силою, не знищить нас ракетами. Але може перемогти підступом. Мікроскопічним вірусом. Думкою. Сприйняттям. Емоцією.
Якщо їм вдасться змусити нас думати певним чином, відчувати певним чином, сприймати певним чином — тоді в них є шанс на перемогу.
Яка ж це думка-вірус?
Що все руйнується. Що все осипається. Що все розсипається. Що все створено з піску.
Що твій сусід — ворог. Що "нагорі" — лише зрадники. І "внизу". І через дорогу. Словом, що ми — картковий будинок.
Інформація і пропаганда — це не просто зброя. Вона є більш потужною зброєю, ніж звичайна. Мета інформаційної війни — не ввести в оману і не говорити неправду. Її мета — змусити ворога думати так, як ти хочеш. Діяти так, як ти хочеш. Тобто позбавити його власної волі.
Воля — ключове слово української культури. Тому що це і свобода, і воля, і воля володіти своїми волями і волями інших.
Росія не може нас перемогти. Але вона може запустити вірус, через який ми переможемо самі себе. Через який ми направимо свою волю проти самих себе.
Так було в нашій історії неодноразово. Пора, нарешті, навчитися на власних помилках.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.