Четвертий рік — на героїзмі. Чому Україні не обійтись без програми реабілітації військових.
Нам потрібен широкий план реабілітації військових.
Уявіть собі поїзд, умовно, Краматорськ — Київ, більшість пасажирів — це військові.
Вони виїжджають фактично з бойових дій. Подивіться їм в очі. Відразу все відчуєте без пояснень.
Реабілітація — це не лише тоді, коли є фізичні ушкодження, і людину вчать користуватися протезом. Це більш-менш зрозуміло і є конкретні технології.
Реабілітація — це повноцінне, і в першу чергу, відновлення саме ментального стану. Де ти збираєш свою душу і своє внутрішнє стан по частинах.
У тому ж поїзді обов'язково провідник покличе лікаря. Тому що один з військових втратить свідомість. Навантаження неймовірне на останні краплі здоров'я.
Більшість поранень — це контузії (акубаротоавми). Людина зовні може бути здоровою, руки-ноги є, але мозок так потрясли, що порушили все всередині. Дали шалений тиск на судини і сіру речовину та "перемішали файли в голові".
А можливо, це сталося багато разів.
Після, як правило, нічого не відновили. Дали три дні, прокапали — і вперед, знову під міни.
Часто військові на початку самі не усвідомлюють рівня і наслідків своїх травм, особливо, коли адреналін зашкалює.
А потім, як наслідок, — панічні атаки, депресії, злість — потім або суїцид, або неадекватна поведінка.
Людину не відновили ментально — і все.
Все це я знаю не з розповідей. Про свої слабкості в армії якраз ніхто не говорить.
Я знаю, тому що сам пережив контузію. Лише одну — але мені вистачило, щоб більше року відчувати її наслідки.
А якщо їх 5 або 10? Я знаю і такі випадки. А якщо ти в піхоті, навіть відпочити можливості немає.
Часто хлопці спокійно скаржаться, що через численні контузії, наприклад, не можуть згадати вчорашню половину дня...
...ми їдемо на героїзмі четвертий рік. Хоча тих, хто з перших днів повномасштабки в піхоті, все менше і менше.
Четвертий рік — не так страшно.
Страшно — невідомість, скільки років ще...
Просто жити надіями. Або слухати красиві промови — вже мало.
Нам потрібні конкретні програми та їх реалізація. Так, на ходу.
Нам потрібно навчитися робити все одночасно. І воювати, і лікуватися.
І відпочивати, і захищати позиції.
Ми повинні включати кращу сторону українців — адаптивність.
Тому вже потрібно розробляти і реалізовувати широку програму реабілітації. Думаю, в цьому питанні простягнута рука майже всього світу.
Є і засоби, і готовність. Потрібно лише наша увага і рішучість.
Ті ж самі готелі в Буковелі точно можуть безкоштовно прийняти по частині військових від свого обороту.
Упевнений, уряди різних країн світу від Японії до США готові взяти на реабілітацію наших військових. Повторюю, мова йде не лише про тяжко поранених, а фактично — про більшість, яка воювала на передових позиціях.
Все це не повинно обмежитися гарячою лінією або заявою уряду "про важливість здоров'я військового".
Потрібні — глибокий план і реальні дії.
Кожен день я бачу, як змінюються хлопці навколо.
Як може погіршуватися їхній стан. Навіть і тих, хто в підрозділі літає на дронах. І тих, хто під КАБами може сидіти в штабах. Хто-хто, а всі вони точно заслуговують на те, щоб хоча б мати можливість — відновити свої сили і здоров'я.
Це пряма обов'язок як України, так і всього світу.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.